Логотип центру

Праці

Подільський культурно-просвітительський центр ім. М.К.Реріха

 

Інші праці

Про центр
Новини
Бібліотека
Фотогалерея
Контакти

Поділля - Подолия

 

О.С. Чабан
ДЕЯКІ ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ ПРЕДТЕЧІ БАЗИСНОЇ ПСИХОАНАЛІТИЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ

м. Тернопіль

В назві і змісті основного твору Шопенгауера "Світ як воля і уявлення" легко виявляються основні теми кантівської і шеллінговської філософії: протилежні "речі в собі" явищу і вченню про те, що світ -це тільки "зображення" (тобто образ, створений нашою свідомістю), перенесення центру ваги філософських проблем з теоретичної сфери в область моралі, вчення про волю як сутність речей. Післякантівський німецький ідеалізм вибудовує схему світогляду, згідно якої діяльність світових засад, і благо людини в кінцевому рахунку співпадають; люди -усвідомлюють вони це чи ні -спільно здійснюють якийсь підготовлений, раціонально зрозумілий план. Шопенгауерівська ж "воля до життя" як світовий принцип несвідомого не має ніякої розумної мети; це зло, саморуйнуюче прагнення, гола і голодна агресивність і тому світ явищ, породжений волею, безвихідний, не розвивається.

Шопенгауер був першим європейським філософом, який запропонував етику абсолютного світу і життєзаперечення, що відображено у винайденому самим мислителем, для визначення суті свого вчення терміні "песимізм", що виражає негативне відношення до життя в якому неможливе щастя, торжествує зло і безглуздя. Шопенгауерівська етика життєзаперечення передбачає те граничне самовідчудження людини, яке стало реальністю ХХ ст. і лише тільки передчувалось на початку ХІХ ст. В рамках даної традиції предметом філософської рефлексії є абсурд -"стан душі, коли пустота стає красномовною, коли рветься ланцюг щоденних дій і серце даремно шукає втрачену ланку".

Шопенгауерівський песимізм -це ще і моральна оцінка, яка виражає протест проти передбачуваного обезлюднення світу, моралістичний проект спасіння: по Шопенгауеру, власне відчуття самовтрати, вимушеність існування, пригнічення природних поривів і виникаюче в зв'язку з цим відчуття провини -вірний орієнтир позбавлення від "волі до життя", недвозначна вказівка на справжню, ідеальну значущість життя і світу.

Тепер подивимося на цю ж проблему з точки зору психоаналізу і останньої концепції Зигмунда Фрейда -танатоса. Прагнення до смерті, інстинкт смерті (танатос) -одне з двох ведучих прагнень, своєрідна противага життєстверджуючих сексуальних потягів. Основним завданням потягу до смерті і його головним змістом З.Фрейд вважав "повернення всіх живих організмів в безжиттєвий стан". Ці безсвідомі тенденції володіють імпульсом, який може бути направлений проти свого носія (саморуйнування, різного роду спотворення і самовбивства) або проти різних осіб і предметів (у формі агресії або деструктивних дій).

Думка (концептуальна) З.Фрейда про позасвідомий потяг до смерті, який створює всі наступні психологічні, власне психопатологічні, типи відреагування на ту чи іншу проблему і песимістичні погляди в т.ч. "світ як вольовий акт" А.Шопенгауера грунтуються на єдиній базисній концепції позасвідомого тотального акту. Заміна теорії лібідо Фрейда на прагнення до смерті і основна теорія Шопенгауера були не лише продуктом геніальності своїх творителів, а і, безумовно, -продуктом відреагування на особистісні проблеми їх авторів: важкість (смертельність) хвороби одного і песимізм, іпохондричність, невизнаність та ін. другого. Між "Світом як волею і уявою" та "Теорією сновидінь" можна знайти не одну паралель, які потребують свого дослідження і свого розуміння сфери безсвідомого.

Copyright © 2000, Подільський культурно-просвітительський центр ім. М.К.Реріха